1 0 10 14

Океан Ельзи

Оу-оу-оу-оу-єє-е
Оу-оу-оу-оу-єєє

© Брати Гадюкіни "Файне місто Тернопіль"

Перш ніж описувати враження від самого концерту я напишу про те, що було перед ним і вибачусь перед тими хто українською мовою не володіє і її не розуміє. Якщо ж комусь все ж таки захочеться прочитати мій пост то google-перекладач вам в допомогу. Мені не важко писати російською, але я давно планую написати щось на рідній мові, а про О.Е. рука не підніметься зробити це по іншому. Мене важко назвати справжнім фанатом цієї групи, звичайно кожен українець не міг не чути про Вакарчука і не знати принаймні однієї його пісні. Я якраз відношусь до цієї групи людей, але вийшов новий альбом і включивши першу пісню я була не то що приємно здивована, я була вражена! Кожна пісня з альбому "Земля " неймовірна і я вже от як тиждень слухаю лише ці пісні. Як раз тоді я вирішила, що любою ціною попаду на концерт, тим більше, що вони гастролюють Україною в підтримку свого творіння. Але нажаль моє прагнення з друзів ніхто не розділяв, тільки після певного відрізку часу я все ж знайшла людину, яка також хоче попасти на концерт Океанів. Проблема біла в тому, що ця людина не надійна, це я перевіряла протягом 3 років. І до останнього моменту я чекала якогось підступу з її сторони. Я вже була навіть настроєна йти на концерт одна, але як виявилось пізніше я даремно не довіряла цій людині, вона мене не підвела і ми таки попали на цей яскравий і захоплюючий концерт. Правда перед цим довелось пережити величезні черги, але це було того варте. Хтіла я більше написати, тим більше, що є що, але мені вже не терпиться перейти до самого концерту, від якого я получила масу приємних вражень.

Не пройшло, як то кажуть і дев'ять місяців, як щось після нашого останнього концерту народилося. Тернопіль – друге місто на всю Україну, до якого ми мали наглість другий раз приїхати і зібрати стільки людей. Дякую вам велике. І цю шалену підтримку ми відпрацюєм. Ну що, будемо сьогодні співати Гадюкіних?"

Такими словами зустрів своїх фанів і простих слухачів Святослав Вакарчук. Звичайно ж кожному тернополянину такі слова тільки гріють серце (Пізніше він дав зрозуміти, що це був не останній його концерт в моєму місті). Що мене вразило з самого початку, так це голос. Це не порівняється з студійними записами, це набагато..набагато (!) крутіше! Вже після 3 пісні стадіон почав відриватись і повністю віддаватися пісні. Такого драйву я ще не відчувала напевно ніколи. Назнаючи слів я все одно співала, або точніше буде сказати - кричала і мене не хвилювало, що ще хтось зможе почути мій не найприємніший голос. Не передати словами це відчуття коли ти стаєш з величезним натовпом єдиним цілим і відчуваєш себе по справжньому щасливою. Без флешмобів теж не обійшлось, як і в кожному місті, де вже виступили Океани. Важко придумати щось нове, щось, що змогло би здивувати групу і Вакарчук видав би своє "Вау", що він і зробив. Я рада, що в моєму місту є люди які творчо підійшли до концерту і вирішили зробити такий флешмоб: на пісні "На небі" підняти хмаринки, які потрібно попередньо вирізати по ескізі. Відео цього дійства ви можете переглянути в моєму блозі, або ж тут .

— Вау! Красиво. Це вам на вході видавали такі хмаринки?
— Ні-і-і!
— А-а, зрозумів… ВКонтакті, Фейсбук. Новий світ.
— Є-є такий район!!!

Кожна пісня заряджала неймовірною енергією і я відчувала, що спроможна зробити все. Концерт був дуже, дуже, дууууже крутим. Я не хочу використовувати такі банальні слова, але слова, яке б виражало всі мої незабутні емоції і відчуття, які я відчула, боюсь не існує. Тому, українці, якщо в ваше місто ще має приїхати О.Е. не думайте - біжіть за білетом. Ви получите неймовірні враження, в вас буде перехоплювати дух і ви відчуєте ейфорію щастя. Я чесно не знаю, що ще можна написати окрім "яскраво, захоплююче, неймовірно, драйвово, красиво, шикарно, вражаюче, дивовижно" Абсолютно кожне позитивне слово буде підходити до опису цього концерту. Я надіюсь, що Вакарчук сказав правду, і О.Е. приїде ще в Тернопіль. Я готова заплатити любу суму, щоб тільки ще раз відчути і пережити всі ті приголомшуючі почуття. Після довгих вмовлянь група вийшла двічі на біс і ще один "подарунок" від фанів не вдався. Було заплановано після другого виходу Океанів на біс заспівати всім стадіоном "Дякую". Нажаль, цього не було. Але подякувала я йому пізніше… До речі, вже склалась невелика традиція і осінню, коли О.Е. приїжджали в моє місто вперше [x ] , і тепер [x ] , весь стадіон співає неофіційний гімн Тернополя. Тільки на цей раз це біло значно потужніше, довше і голосніше. Навіть був створений меш-ап із знаменитого «Оу-оу-оу-оу-єє-е» Гадюкіних і композиції Океанів «Ото була весна». Скажу одне – це було феєрично!

[після виконання пісні "Стіна"]

— Ну що, зрушилась між нами стіна?
— Та-а-а-ак?
— А хіба між нами була стіна?
Ні-і-і-і!
Не зі всім, що я говорю треба погоджуватись. Ви хочете, щоб концерт закінчився?
— Н-і-і-і-і!

Погода була на нашій стороні, що мене не аби як здивувало, адже прогнозували грозу, невеликий дощ почав йти тільки під закінчення концерту. Я з Христиною (дівчиною, що погодилась зі мною піти на О.Е) звичайно ж хотіли ще отримати автограф, тому ще довго стояли посередині стадіону, коли решта ховались від дощу і розходилась. Чекали-чекали і вирішили, що Вакарчук вже і не вийде, так шо направились на вихід. І ось ми вже йдемо додому, обговорюємо концерт ділимося враженнями, які однаково були фантастичними, як чуємо якісь крики, що лунають зі стадіону. Недовго думаючи ми побігли назад і що ми бачимо? - Святослав дає автографи. Ми беремо ноги в руки, незважаючи на втому, адже йти я просто не могла (боліли і ноги, і руки, і шия..все, що тільки можливо) і чимдуж біжимо в надії, що ми встигнемо і Вакарчук нікуди не дінеться. Я хватаю перше, що мені попадається в руки, пхаюсь де тільки є і нема місця, зі всієї сили тягну руку з блокнотом. Бачити, що там відчувалось я змоги не мала але відчула якусь тяжкість на руці і коли Слава пішов дальше я побачила на своєму листку його підпис. Я не так часто ходжу на концерти і це мій перший автограф знаменитості, так шо я була мінімум як рада. Святослава Вакарчука ми провели під бурні викрики «ДЯКУЄМО!». Всю дорогу додому я прижимала цей блокнот з автографом до себе і відчувала себе малюком, якому дали кілограм цукерок і іграшки, про які він тільки міг мріяти. До речі, перед концертом мені випадково попався на очі мій гороскоп - "Не исключена встреча с человеком, которым вы долго заочно восхищались" Після цього я навіть трохи починаю вірити в ці сумнівні прогнози. І ще, як я не могла не відмітити прес соліста групи О.Е.? 38 років, а він в такій формі! Посвітив він своїми кубиками і дівчата звичайно ж відчули ще більшу радість. Мені повезло, що мій брат живе недалеко від стадіону, адже добратися в таку пізню годину доволі проблематично. Моя подруга ледве спіймала таксі. І все ж таки я ледве дійшла, або навіть доповзла, до ліжка. Незважаючи на виснажений організм спати мені не хотілось. І я ще довго не могла заснути, згадуючи цей фантастичний концерт, який я дійсно не зможу забути.

сет-лист [x ]
стаття [x ]
фото взяті з концерту в Івано-Франківську (пізніше будуть змінені) [кликабельні]

Оригинал публикации на Вьюи

Новые записи в блоге

ENKA — Переполняет.

ENKA · @enka 450 0 10 14

Помимо того, что вью потерял свое очарование и теперь больше отталкивает, помимо неудобной функциональности сайта и продолжающегося ремонта (что затянулось гораздо дольше обещанного) и многих субъективных "мне не нравится" (верните мне мою тему блога!), хочется сегодня зафиксировать себя здесь.

Итак, карантин, день 10. Впереди еще месяц. Сейчас единственная моя активность за пределами дома — поход в магазин или на почту. Но это скорее расстраивает и подавляет. Впервые вижу город без общественного транспорта, все вокруг в масках и держат расстояние в полтора-два метра, очередь в супермаркет можно увидеть издалека — длинные цепочки уставших людей. Но разочаровывают меня те, кто пренебрежительно относится к введенным запретам. В первые дни я много возмущалась, спорила и доказывала важность проблемы вируса, а затем сил не осталось. Я не понимала и не понимаю, почему многие, услышав о закрытии мест общественного питания, ринулись большими компаниями в эти места — во время планового закрытия кофейни у меня была полная посадка. Не понимаю, почему правило "избегать больших скоплений людей" выполняется наоборот — ни разу я не видела на львовском ночном вокзале такого скопления людей. Муравейник. Почему люди не ждали на улице или перроне (который на открытом воздухе) для меня до сих пор остается загадкой. Но сейчас я дома, стараюсь ограждать себя от подобной информации о непонимающих людях, из-за которых масштаб проблемы только увеличится, а карантин затянется.

За эти 10 дней я вернула себя в фотошопу в удовольствие — пару месяцев веду один коммерческий проект, но им не горю. Год назад я была в похожих обстоятельствах: дом, отсутствие работы, фотошоп, попытки стать зарабатывающим дизайнером. Сейчас же я хочу скорее вернуться на работу, к кофе — в конце зимы я подумывала об увольнении, а потом, когда две девушки ушли в другую кофейню, заново влюбилась в работу. Сейчас, в период изоляции, ценность того, что есть в моей жизни, значительно возросла. Для меня самоизоляции не так о болезни, как о переоценке. Главное, что я пока вынесла из этого тяжелого времени:1. у тебя уже есть много; 2. не планируй будущее, а создавай свое счастье сейчас.

Я не вижу проблемы в том, что посидеть некоторое время дома, когда у нас есть все, чтобы сделать времяпровождение максимально классным. Социальная жизнь остановилась, но я искренне верю, что все происходит не спроста. Этот период нам всем необходим. Я выбираю наслаждаться карантином. У меня есть "Военная академия Арсенал" (большое открытие этого года — китайские дорамы. Гу Ян Чжэнь, моя любовь!), музыка (скоро выйдет альбом Мияги и Энди, а значит, я умру от счастья. А еще Code Kunst — молюсь на коллаборацию с Loopy и вне себя от радости из-за появления в альбоме Ph-1), вкусная еда (начала часто выпекать и экспериментировать с десертами), игры (засиживаемся по вечерам с папой за кроссвордами) и даже кофе (пытаюсь приготовить вкусный капучино, но в памяти идеальный капуч на Руанде, так что любая попытка провалится. Подумываю заказать зерно в местного обжарщика, а то все мои запасы уже выветрились. А еще сильно грущу от того, что не успела купить домой V60). Я с долей негатива отношусь к пропаганде "не потеряй свое время на карантине, пройди онлайн-курсы", склоняясь к тому, что люди разучились банально отдыхать и гонятся за призрачным успехом — так и хочется крикнуть каждому второму: "расслабься, жизнь — не гонка, так наслаждайся ею", но растрачивать время только на сериалы и книги мне жаль, да и скучно, поэтому единственная цель, которую я себе ставлю — глубже познать кофе. Завела специальный блокнот для кофейных конспектов, нашла отличный сайт с полезными статьями и принялась изучать все с самого начала — выращивания. Хочется вернуться на работу более уверенной и делать шаги к тому, чтобы видеть кофе в своем далеком будущем, за пределами бара. В последнее время неспокойно сплю, снятся сны, и даже сны в снах, где меня увольняют. Скорее бы вернуться во Львов. К своей рутине, значимость которой теперь бесценна.

ENKA · @enka 246 2 10 14

homebody-lu.tumblr.com

Мне не особо комфортно на тамблере, но со всех альтернатив эта кажется лучшей. Так что не теряйте. Не уверена, что там будет что-то регулярно появляться, но словам нужен полет.

Давайте скрестим пальцы, что когда мы вернемся в родную обитель, здесь будет действительно лучше.

ENKA · @enka 245 0 10 14

Выпала в осадок из-за новостей обезьянок. Мне даже нравилось, что они забили на эту площадку и использовали ее только ради коммерции с этой тучей рекламы. Было тихо и комфортно - мое убежище на протяжении многих лет. А сейчас вот грядет что-то "яркое, эффектное и запоминающееся" и я даже не знаю, как реагировать. Ведь сегодня мы теряем место, где уютно, точно дома. В погоне за этим "ярким" потеряется душевность и близость, которые формировались здесь годами. Негодую от того, что перемены начинаются именно сейчас, осенью, когда остро хочется писать. "Продлится несколько месяцев", а значит, самый долгожданный предновогодний период с подведением итогов пройдет не здесь, впервые за 9 лет.
Хочется концентрировать внимание на хорошем, ведь движение всегда к лучшему. Не уверена, насколько это примениемо к этой ситуации, но вью жив, о нем не забыли. Даже если придется его сначала убить. Ладно, рано делать выводы.

Интересно, что произойдет в жизни за эти месяцы. С чем я сюда вернусь. Что и кто будет рядом.
В последний день, когда можно еще оставить здесь слова, фиксирую: за окном промозглая осень, от чего я кайфую, хоть и заболела, завтра уже будет Львов с людьми. К нам присоединилась новая девушка, Дана. Она классная и безумно красивая, но работать с ней в паре сложно - возможно я завидую. Любимые смены с Максимом в прошлом и вряд ли в будущем. У человека сегодня день рождения - сдерживаю себя, чтобы не поздравить. Рисую открытки по Ван Гогу, может оно во что-то выльется в итоге. Стараюсь к итогам не привязываться - спасибо Остину Клеону и его "Keep Going". Завтра возьму с собой пальто, хочу скорее выпить флэт. Погода влияет на настроение, грущу и борюсь с собой. Собираюсь написать Наде и отказаться от роли дружки - трушу, но так надо, мне и моей семье. Комплекс хорошей и удобной девушки. Надо разрушать.

До встречи.